Топ-5 книжок 2020 року
Один із наслідків 2020 року для мене — я став читати менше книжок. Карантин і життя в невеликому містечку зруйнували мою звичну рутину читання у метро, поїздах і літаках, а нових не принесли. (Натомість я став слухати більше подкастів, але це вже інша історія).
Утім, трохи цікавих книг за рік я все-таки прочитав. Ось топ-5 моїх особистих рекомендацій.
1) “The Years of Lyndon Johnson” (Роберт Каро)
Це точно головна рекомендація за рік. “The Years of Lyndon Johnson” (українського перекладу, на жаль немає) — це серія із чотирьох монументальних книжок, які розповідають біографію президента США Ліндона Джонсона.
Навіщо витрачати три тисячі сторінок (і це ще не кінець) на історію життя однієї людини? Бо це далеко не лише біографія — на її фоні Каро пише портрет історії США другої третини XX століття, а передовсім вивчає, звідки береться і як працює політична влада. І робить це дуже майстерно.
Тому я із захопленням прочитав (і прослухав) усі чотири книжки, а тепер разом із іншими фанатами 85-річного Каро бажаю йому здоров’я і сил закінчити п’яту.
2) “Поштова лихоманка” (Террі Пратчетт)
Єдина художня книжка із цієї підбірки. Класичний Пратчетт — іронічно, дотепно, гарний переклад «Видавництва Старого Лева».
Також є добротна англійська екранізація, називається за оригінальною назвою книжки — “Going Postal”.
3) “Utopia for Realists” (Рутгер Брегман)
Брегман розповідає, як людство (або принаймні західний світ) може, на його думку, реалістично досягти трьох утопічних ідей — універсального базового доходу, 15-годинного робочого тижня і відкритих кордонів.
Це нонфікшн із рубрики «цікаво, хоча можна було б умістити в одну велику статтю замість книжки». Але такими є багато популярних нонфікнш-книжок, і ця далеко не найгірша. А ще я люблю нонфікшн із контроверсійними ідеями, з якими постійно внутрішньо сперечаєшся — це рятує від надлишку води.
4) «Економіка бідності» (Естер Дуфло, Абхіджіт Банерджі)
Книжка про те, як боротися із глобальною бідністю, використовуючи доказову економіку замість політичних слоганів. Читав в українському перекладі «Нашого Формату».
Це якраз виняток із правила у попередньому пункті. Коли її читаєш, хочеться ретельно зупинятися на кожному пункті, і немає постійної думки «так-так, давай далі». Тому я читав її довго і повільно, але зате багато для себе виніс. (Хоча, можливо, проблема в тому, що я профан в економіці, і розумніші за мене люди прочитали б цю книжку на одному подиху).
5) «Чесно про (не)чесність» (Ден Аріелі)
Справжніх шахраїв доволі мало, але більшість людей здатні на дрібну нечесність — наприклад, записати персональні витрати як робочі.
Аріелі, який працює у сфері поведінкової економіки, досліджує, що штовхає людей на дрібний обман і чому ми обманюємо на диво нераціонально.
У цій книжці якраз гарний баланс інформативності і простоти викладу. Тепер планую прочитати попередню книжку Аріелі, яка також перекладена у «Видавництві Старого Лева» — «Передбачувана ірраціональність».
Бонус: три книжки, які читаю зараз
Бонусним пунктом перерахую три книжки, які я почав читати цього року, але закінчу вже наступного. За враженнями від перших 50–100–200 сторінок, усі вони хороші — але, звісно, фінальну оцінку поки рано робити.
- «Це не пропаганда» (Пітер Померанцев, «Yakaboo Publishing»)
- “Bullshit Jobs” (Девід Гребер, без українського перекладу)
- «Черчилль та Орвелл. Битва за свободу» (Томас Рікс, видавництво «Лабораторія»)
