Фейкові новини і фальшивий баланс: ключові проблеми американських медіа в епоху постправди

Перебування Дональда Трампа на посту президента США сильно вплинуло на американську журналістику. З одного боку, на фоні загального зацікавлення політикою багато медіа з ідеологічною позицією на кшталт The New York Times відчули значний приплив кількості читачів і зокрема платних підписників. З іншого боку, прямі атаки президента, спрямовані проти недружніх йому медіа, роблять медіа-середовище як ніколи напруженим і створюють нові виклики для американських журналістів.

Про проблеми і виклики американських медіа в епоху Трампа говорили на початку серпня у Львові журналісти американського видання Slate Кірстен Берг і Марк Стерн. Організований медіа-хабом “Твоє місто” і Львівським медіафорумом, захід був присвячений трансформації в роботі американських медіа «в епоху соцмереж і постправди» — тобто просто в епоху Трампа.

Найочевидніша проблема: фейкові новини

Масове поширення фейкових новин є найбільш очевидною — і тому найбільш обговорюваною загрозою для медіа-середовища США. Головна проблема полягає в тому, що алгоритми соціальних мереж уможливлюють масове поширення вірального фейкового контенту, який за своїм виглядом нічим не відрізняється від якісної журналістики.

Як сказав Марк Стерн, «перед виборами мій дідусь мені буквально сказав, що Папа Римський підтримав Дональда Трампа» [неправдива новина про підтримку Трампа Папою стала одним з найпопулярніших фейків перед виборами 2016 року — і загалом символом фейкових новин як явища]. Цей приклад показує недостатню медіа-грамотність американців і зокрема старшого покоління (яке природньо більше схильне підтримувати консерваторів, включно з тим же Трампом) — що є однією з ключових проблем у поширенні фейкових новин.

Дослідження останніх двох років показують, що поширення фейкових новин у Фейсбуку у 2016 році допомогло популярності Трампа як кандидата у президенти. Звичайно, було б перебільшенням сказати, що лише “фейк-ньюз” принесли Трампові перемогу — але вони, скоріш за все, позитивно вплинули на рівень його підтримки.

Після початку загальної дискусії про роль фейкових новин на президентських виборах соціальні мережі — в першу чергу Фейсбук — визнали свою часткову відповідальність за поширення “фейк-ньюз” і багато зробили для подолання їхньої популярності. Однак ця проблема ще далека від остаточного вирішення.

Прихована загроза фальшивого балансу

Проблема «фальшивого еквіваленту» є менш очевидною, більш дискусійною — і, скоріш за все, більш загрозливою за фейкові новини. Ідеться про стандарти великих американських медіа, які вимагають дотримання стандартів нейтральності навіть там, де це суперечить здоровому глузду.

Марк і Кірстен стверджують, що критичною помилкою умовно “ліберальних” американських медіа на кшталт New York Times або CNN перед виборами було те, що вони ставилися до Трампа як до звичайного, стандартного кандидата у президента. Тому ці медіа намагалися балансувати негатив про Трампа (якого було незвично багато) негативом про Гілларі Клінтон. Негативу про Клінтон було непропорційно мало, тому, за словами Марка Стерна, медіа доводилося роздувати дрібні історії, які б в іншому разі ніхто не помітив.

Це стосується не лише виборів, а й інших питань — наприклад зміни клімату. Хоча факт зміни клімату є очевидною науковою істиною, для балансування статті про зміну клімату великі медіа зазвичай беруть коментар у політика-республіканця, який не вірить у зміну клімату. Це суперечить здоровому глузду і зашкоджує обговоренню проблеми зміни клімату — саме тому відмова від “фальшивого еквіваленту” є помітним викликом перед американськими медіа.

За словами Берг і Стерна, Slate (який є ліберальним виданням) намагається уникнути цієї пастки, називаючи речі своїми іменами і відмовляючись від “фальшивого балансу”. При цьому вони визнають, що такий підхід може поглиблювати уже і так глибоку поляризацію суспільства США, посилюючи водорозділ між ліберальними і консервативними медіа. У Slate намагаються це враховувати — наприклад, щоб боротися із поляризацією внаслідок необґрунтованої критики Трампа, Slate увів рубрику «Чи нормально це?». У ній видання пояснює, що деякі дії Трампа, за які його критикували ліберали (наприклад, звільнення більшості послів після інавгурації), є загалом цілком нормальними для американського політикуму.

Видима рука капіталізму

Окрім глобальніших проблем фейкових новин і “фальшивого еквіваленту”, Кірстен Берг і Марк Стерн згадали про ще одну проблему — мабуть, найбільш зрозумілу для України. Ідеться про цензуру та самоцензуру внаслідок тиску власників медіа. Марк розповів одночасно смішну і сумну історію про компанію Sinclair, яка скупила десятки локальних каналів — і змусила ведучих виголосити в ефірі однаковий текст із критикою медіа, на підтримку наративу Трампа. Відео з нарізкою того, як десятки ведучих з різними інтонаціями вимовляють фразу «This is extremely dangerous to our democracy» (“Це надзвичайно небезпечно для нашої демократії”) стало віральним на YouTube.

Як підмітили під час дискусії, цей виклик перекликається з глибшою проблемою — занепадом американських локальних медіа. На фоні все повальнішої інтернетизації, а також монополізації рекламного ринку Google і Facebook, прибутки локальних медіа різко впали — і далеко не всі локальні видання змогли оправитися після цього. Ця проблема лежить далеко за межами президентства Трампа — але приклад Sinclair показує, наскільки внаслідок цього місцеві медіа у США вразливі до викликів епохи постправди.